logotype
26 -September -2017 - 14:47

Водохреща в Криворівні

 

Я виросла і живу на Буковині. Суміші культур і традицій може позаздрити навіть Крим. В кожному селі щось своє. В цьому безліч позитиву, але є один нюанс - української автентики менше, ніж, наприклад, на Прикарпатті.

Правдивий гуцул (правдивий - справжній) Роман Печижак всі вуха прожужжав про Водохреща в Криворівні. Нарешті зорі стали так, що вирішили поїхати подивитися. Якщо САМ Роман каже, що гарно - треба бачити. Він, Косівський, балуваний - знає в тому толк.

На жаль, сам Роман не зміг скласти нам компанію (я сподівалася на його фотографії більше, ніж на свої) - державні, без перебільшення, справи затримали. Всією Косівсько колядою ходили колядувати до місцевих депутатів-регіоналів - і таки вколядували пристойну суму на підтримку Майдану.

А я з родиною окунулася ненадовго в світ без політики. В світ щирий і не на показ. 

Багаточисельні фестивалі дарують відчуття свята, карнавалу! Але безсумнівно втрачається якась доля щирості. Тут же - ніякої показухи, ніяких торгівельних яток, гучномовців і новітніх атрибутів.

Біля церкви святково тихо, запах ладана і воскових свічок - само собою стишуєш гучність розмов і просякаєшся повагою до свята.

DSC 2954-1DSC 2995-1

Людей біля церкви небагато - всі всередині на службі. А хто ходить по подвір`ю, вітаються всі з усіма "Христос ся хрещає - Славімо його!" Так приємно, що мене вітають. Одразу відчуваю свою причетність до громади, а не просто зівакою з фотоапаратом.

DSC 3134-1DSC 3021-1

Дві речі, що мене вразили найбільше - обов`язкова посмішка в об`єктив і вбрання. Далеко не всі, не завжди, не скрізь посміхаються тобі, коли бачать око камери, націлене в обличчя. Як же воно приємно, коли помічають тебе з камерою в руках і починають приязно посміхатися. Навіть якщо не збиралася фотографувати, то руки самі тягнуться до камери. 

 DSC 3035-1DSC 3040-1

DSC 3011-1DSC 3013-1

DSC 3015-1DSC 3039-1

DSC 3018-1DSC 3019-1DSC 3017-1DSC 3045-1

Дивна річ, на цих чоловіках, різних - старших і молодших, з мозолистими спрацьованими і білими інтелигентними руками, на всіх однаково гармонійно виглядають цяцьковані, вишіти найяскравішими нитками, оздоблені чічками і блискітками, прикрашені страусячими перами вбрання. І вся та палітра складається в гармонію і не виглядає брутально. З вмінням створювати такі речі потрібно народитися і вирости в цьому оточенні, не інакше. 

DSC 3083-1DSC 3006-1

Після закінчення служби в церкві, під керівництвом пан-отця весь сільський люд, а найголовніше - коляди, вишикувалися для фотографії.

DSC 3053 Pan-1

А тоді чоловіки стали в коло, заграли на трембітах, трубах, рогах.

DSC 3080-1DSC 3099-2

DSC 3102-1DSC 3103-1

Луна по горах і мурахи по шкірі...

Як стихли вібрації від трембіт, заграли скрипки. 

А під скрипки, в ритм підкидаючи бартки, багатоголосий чоловічий хор завів довжелезну гуцульську колядку.

DSC 3072-1

Скрипочка грає — Хресту співаймо,
Та й заспіваймо, гори, долини.
Шоб веселися всі полонини,
Всі полонини, широкі поля.
Широкі поля, синії моря,
Шоб веселитса рідна землиця.
Шо пустить колос жито, пшениця,
Шо пустить колос, буде пускати.
А ми будемо колідувати.
Бо колідочка — це Божі слова.
Це українська, рідная мова,
Ми коляднички, чесно вважаймо,
Вкраїнськов мовов Хресту співаймо.
А Ісус Хрестос голос почує,
Щистя, здоров'я нам подарує.
З гори нам дано на світі жити,
Треба нам, браття, цей хрест носити.
Треба нам, браття, цей хрест тримати,
Хоч ми не варті в церкву ступати.

Ці коліднички, що си зібрали,
Їх діди й мами чесно навчали,
Чесно навчали Бога взнавати,
На Різдво рано колядувати.
А Різдво рано — весела днина,
DSC 3091-1Різдвом ся тішить мала дитина,
Різдвом ся тішить, в церкву ступає,
На колідничків щей поглядає,
Бо коліднички — веселі люди,
Вони колідують, так завджи буде.
Так завжди буде, ще й Божа воля.
Пісні вростають, їх така доля,
Пісні вростають, будуть вростати,
Сива зозуля буде кувати.
Сива золуля кує весною,
Господь посвітить трави росою.
Сидять си братство в Різдво раненько,
Заколідуєм ще й веселенько,
Що си розиллє музика й лине,
Сплете віночок Хресту дівчина,
Ісусу Хресту сплете віночок
Чесна дівчина на даруночок.
Чесна дівчина вінок сплітає,
За ню Пречиста не забуває,
З гори дано їй на світі жити,
Чистим віночком голову покрити.
Ой із-за гори зійшла зірничка,
Винесли з церкви хрест колідницький,
Винесли з церкви, переступають,
Давні звичаї не покидають,
Не покидають, не буд покидати:
Позволь нам, Боже, нарік діждати,
Позволь нам, Боже, волю здобути,
Шоби цей голос ше раз почути.

DSC 3118-1DSC 3122-1

 

Воду святять не у церкві - цілу ріку. Кожен черпає водички, скільки кому забагнеться. Але багато люду і окунається. В тому числі і священники.

DSC 3127-1

На жаль, я того не дочекалася з технічних причин - мусила їхати годувати дітей ))

Власне, я не сиьно шкодую - буде гарна нагода наступного року приїхати знову. Таки не дарма мені Ромко морочив голову кілька років під ряд - дійство вартує того, аби прийняти в ньому участь. Саме прийняти участь, а не просто подивитися. Та вам і не вдасться бути в Криворівні на Водохреща і не відчути себе частинкою того життя.

DSC 3044-1DSC 2973-1

P.S. Лише ввечері, коли приїхала додому, я узнала, що коїться в країні - перші сутички на Грушевського. Яку долю готують для України сильні світу цього і досі не зрозуміло. Дуже хочеться вірити, що від нас щось залежить. Роз`їдає душу думка, колись ці люди і їх щирі традиції можуть зникнути із-за забаганок якоїсь купки людей.

 

Ще фоток тут 

2017  хочу в гори!  globbersthemes joomla template