logotype
26 -September -2017 - 14:48

Сонне Несамовите

Я вже змирилася з прогнозами погоди, що обіцяли на 9-те травня в горах суцільну хмарність і майже сніг. Знаємо ми той "майже сніг" - краще вже я сціплю зуби і відсиджуся вдома. А так хотілося в гори! На мегавихідні травневі, які цього року співпали з Пасхою, погода була чудесна, але обставини склалися так, що я провела ті дні в низині, тільки мріючи про гори.

В четвер до вечора стало зрозуміло, що якщо віндгуру не бреше, кізяк (негода тобто) змістився на день пізніше, на понеділок! Йдемо!!!

Хотілося піти в гори вдвох. Хотілося експромту у всьому. Тому вирішили сходити туди, де ще не були. Маришевська, я про неї давно мріяла, та все ніяк не знаходилося оказії. 

Задзвонила Андрію за інструкцією.Попередила, що пояснювати потрібно детально, бо в мене талант знаходити пригоди на... ноги. Почувши це, Андрій одразу оголосив вирок: "Не втрапиш".  Головне, Олегу не говорити цього і робити вигляд, що чітко знаю, куди йду.

З мапою та словесним інструктажем від Андрія втрапили на місце абсолютно чітко, швидко і без проблем. 

Людей на диво мало, тільки ми з Сельмою (то моя собачка) і маленька група з трьох людей, що прийшли з Кострича. Місця вдоволь для всіх.

  Не заморочуючись практичністю розташування табору, розмістилися прямо на хребтику, щоб було видно все довкола!  

b_600_0_16777215_01___images_marish-site_DSC_3921_Pan.jpgОгляділися, набрали водички, запалили ватру, приготували вечерю... Та ви все знаєте, правда? Всі звичайні похідні вечірні справи, тільки з фантастичними краєвидами на всі боки!  

b_600_0_16777215_01___images_marish-site_DSC_3914_Pan.jpg

b_268_0_16777215_01___images_marish-site_DSC_3968-1.jpg

 b_285_0_16777215_01___images_marish-site_DSC_3862-1.jpgb_600_0_16777215_01___images_marish-site_DSC_3930_Pan.jpg

b_280_0_16777215_01___images_marish-site_DSC_3953-1.jpg b_280_0_16777215_01___images_marish-site_DSC_3948-1.JPG      








Щойно Сонечко заховалося за Говерлою, стало зрозуміло,що ми таки високо. Оманливе відчуття, коли піднімаєшся 40 хвилин, що ти невисоко і тепло буде й ввечері. Ан ні, нема сонця - нема тепла. Чорногора поряд - її холодне дихання відчувається.

Олег, як водиться, після чергування, втомлений. Я планую зустріти ранкове сонечко - то ж нема чого довго засиджуватися. Завтрашній день повинен принести більше подій - завтра підемо на Шпиці й Несамовите - он вони, поряд.


b_600_0_16777215_01___images_marish-site_DSC_4044-1.jpg

 Ура!!! Сонце!!!

b_600_0_16777215_01___images_marish-site_DSC_4179_Pan.jpgЗазолотилась Чорногора. Потрібно встигнути насолодитися ранковими барвами, тож не жалкую кадрів - фотографую і фотографую. Благо, ходити нікуди не потрібно - намет в самому мальовничому місці :)

b_600_0_16777215_01___images_marish-site_DSC_4160_Pan.jpg

 b_264_0_16777215_01___images_marish-site_DSC_4140-1.jpgb_287_0_16777215_01___images_marish-site_DSC_4120_Pan.jpg



 




Моя звєзда! Не можливо втриматися, не сфотографувати таку модель :)

Вона від мене не відставала на крок - весь час ранкової фотосесії супроводжувала мене. То приємно, коли намагаєшся сфотографувати одні з останніх крокусів, а тобі в об`єктив тицяється мокрий ніс :)

b_600_0_16777215_01___images_marish-site_DSC_4210-1.jpg

b_600_0_16777215_01___images_marish-site_DSC_4222-1.jpg

b_600_0_16777215_01___images_marish-site_DSC_4230-1.jpg

Ранкові теплі барви недовготривалі. Фотосесія закінчена. Думала ще прилягти поспати, але ранок був таким свіжим, яскравим, що вирішила приготувати каву і сніданок і потихеньку піднімати Олега. Щоб раніше зібрати речі і встигнути до обіду сходити на озеро, до якого ніби недалеко, але потрібно набрати висоту і встигнути до прогнозованого пообіді дощу спуститися до машини.

Так і зробила. В 9-й годині ми вже заховали спаковані рюкзаки і вирушили до Шпиців. Погоді сприяла. Хоча потихеньку почали з`являтися десь в височині перші несміливі хмарки. Зранку то вони високо і несміливі, а до обіду мають властивість перетворитися на грозу, тим більше на Чорногорі. 

b_600_0_16777215_01___images_marish-site_DSC_4312_Pan.jpg

Моря жерепу... Е-е-ех!!! Яка ж то краса!

b_600_0_16777215_01___images_marish-site_DSC_4417-1.jpg

Початок цвітіння - початок короткого тундрового літа.

До речі, що то воно таке, хтось підкажіть, будь ласка.

Далі геть вже нема що розказувати, потрібно дивитися.

b_600_0_16777215_01___images_marish-site_DSC_4372_Pan.jpg

b_600_0_16777215_01___images_marish-site_DSC_4439-1.jpg

Зацвіла сон-трава. На північних схилах, в заглибинах, в затінках - ще потужні сніжники. А біля залишків зими і крокуси ще є - одні з останніх цього року.

Через якусь годинку-дві після початку підйому ми нарешті побачили кінцеву точку нашого радіального виходу - озеро Несамовите.  

b_600_0_16777215_01___images_marish-site_DSC_4454_Pan.jpg

Навіть зверху видно, озеро, що взимку промерзає наскрізь, ще остаточно не скинуло окови зими. Воно ще дрімає і виглядає по-справжньому льодовиковим.

Сонне Несамовите.  

b_600_0_16777215_01___images_marish-site_DSC_4546_Pan.jpg

b_600_0_16777215_01___images_marish-site_DSC_4567_Pan.jpg

b_600_0_16777215_01___images_marish-site_DSC_4520-pan.jpg

Не повірите, але на Несамовитому ми були одні! Жодного намету, жодного зіваки. Ото несподіванка :)

b_600_0_16777215_01___images_marish-site_DSC_4675_Pan.jpg

Довго не засиджувалися, хмари густішали, ставали все темнішими - явно збирається дощ. Не хочеться попадати в грозу на Чорногорі. Вже майже під Шпицями зустріли молодого чоловіка, Ігоря. Він йшов з Мармаросів. Під ПІЧем від нього відділилося два його компаньйона і Чорногору він йшов сам і вже радий був скинутися вниз, та проскочив дорогу на Шпиці. Виявилося, нам по дорозі аж до самого низу.

b_600_0_16777215_01___images_marish-site_DSC_4713_Pan.jpg

Знайомство виявилося приємним і корисним :) Гроза на Чорногорі таки почалася, буквально через годинку, якраз коли ми вже спускалися з Маришевської в долину. Чорногора гуділа, гриміла, шуміла. Сіра стіна дошу закрила звичний пейзаж повністю - не вірилося, що ми годину тому там були. І раділи, що ми вже шуруємо лісом до машини. До речі, на нас не впало ні краплі - тільки холодним вітром обдало. 

Я так хотіла як можна швидше написати цей репортаж, а, виявляється, писати нема чого. Є тьма фотографій і мегапозитивні спогади.

Спокійний такий активний відпочинок видався. Багато побачили, мало є що розказати - багато показати.

На довершення, проїздом через Верховину, де проводився фестиваль Черемош, зайшли на фест перекусити і зустріли Андрія, працівника метеостанції під Пожижевською, який минулого року прихистив нас від негоди. Ми не раз за ці два дні згадали його, і коли були біля озера, і коли дивилися на метеостанцію прямо з місця стоянки.

Мені ця зустріч стала вишенькою на смачне тістечко. Знаєте як то? Гарне таке тістечко, з морозивом, з квіточками, з ароматом ранньої весни, смачнюче, незабутнє, а зверху ще й вишенька :)  

Багато фото, що не ввійшли до розповіді - тут.

2017  хочу в гори!  globbersthemes joomla template