logotype
26 -September -2017 - 14:38

8 березня

"Як бідний женився, то ніч мала стала". Чули таке прислів`я? То про мене і зимові Мармароси. Вдруге за цю зиму гамірні збори на Мармароси завершилися перемогою здорового глузду! Потужна відлига, суцільна хмарність, справжнісінький дощ - не ті погодні умови, коли варто йти на Марми. От ми і не пішли, хоч як було прикро... Що ж поробиш? Звичайно, на Кукуль!

 Кукуль - як палочка-виручалочка. Погода нелітна - на Кукуль. Мабуть, саме із-за цього я ще жодного разу не бачила фантастичних Кукульських панорам. Цього разу, навіть в день 8-го березня, Кукуль не зжалився і виключення не зробив. Хоч нас і було всього двоє хлопців і аж троє дівчат.

Парадоксально довго розгойдуючись, вийшли з КПП в Завоєллі аж пообіді.фото Наталії Шекети

Хоч небо пасмурне і накрапає дощ, ми знаємо, що йти недалеко і недовго, а на дворі весна - день суттєво довший за зимовий - встигнемо. 

Настя з Наталкою в зимових горах вперше. Трохи неправильно "вчити поганому", показуючи, що на місце ночівлі можна дозволити собі прийти затемна, але таки так буде. Хоч відкрито про те їм не говорю - менше знаєш, краще спиш - неспростовна істина :)))

Набагато забавніше трохи полякати їх лавинами. Важко відмовитися від такої спокуси, тим більше, що вони зачаровано вірять кожному слову. Олег тим користується всю дорогу до КПП. В результаті маємо застережливе фото і купу питань. Ну, а шо робити - краще, як кажуть, "перебдеть". 

Заспокоюю дівчат, що на Кукулі ймовірність лавини мізерна. І Олег приймається за нову забавку - лякати вовками. Тим паче, що в тих краях таки з`явилося четверо, про що люб,язно нас попередили на КПП. 

За розмовою шлях коротший. 

Туманним буковим лісом, прислухаючись до перекочування дощових крапельок з гілки на гілку, з листочка на листочок, вдихаємо повітря,  наповнене передчуттям весни, і йдемо - чвак-чвак! А я в гумаках! Хай собі чвакає! Яка там туристична гордість? Та краще нехай про мене думають, що я "матрацник", ніж я буду прислухатися до чвакання води між пальцями в вібрамах ;)

b_600_0_16777215_01___images_kukul-mart_IMG_9438.jpg

b_600_0_16777215_01___images_kukul-mart_IMG_9383.jpg

На полонину вийшли акурат на захід сонця. Щось таки ми того дня мусили побачити - і побачили!

b_600_0_16777215_01___images_kukul-mart_DSC_0017.jpg

b_600_0_16777215_01___images_kukul-mart_DSC_9609_Pan-sm.jpg

Кілька хвилин - і згасло. 

b_600_0_16777215_01___images_kukul-mart_IMG_9546.jpg

"Солнца не будет - жди, не жди..."

Прийшли затемна. Гаряча ситна вечеря, вогонь в печі, чай, глінтвейн - і вже  глибокий мокрий сніг, в який щойно тільки провалювалися по самі... верх ніг, здається чимось несуттєвим.

Балачки допізна, сміх, жарти. Добре, що ми не зовсім сповна розуму і все ж вибралися з дому, не зважаючи на прогнози погоди. А я-то переживала, що ж ми будемо робити три дні в тумані на Кукулі? Та байдики бити і реготати! 


 Віталік - фотограф-пейзажист. От як так, то хай і встає вдосвіта і чекає світанку. А я - співчуваюча, я не фотограф, я можу дозволити собі запитати: "Ну шо, Віталік, світанок буде?". І шо думаєте? Він не пожартує: "Веселка!" Віталій скаже чесно: "Спи далі, все в тумані, сонця не буде". 

Забігаючи наперед, скажу - я спала обидва наступні світанки, сонця не було. Віталік чесно піднімався о шостій, виходив на вулицю, оглядався і... зізнавався, що дарма піднявся.

Ранок зайняли облаштування - знайти сухих колод, поколоти їх, приготувати сніданок, зрештою, поснідати, посушитися! 

b_600_0_16777215_01___images_kukul-mart_IMG_9567.jpg

b_600_0_16777215_01___images_kukul-mart_IMG_9580.jpg

b_600_0_16777215_01___images_kukul-mart_-2.jpg

b_600_0_16777215_01___images_kukul-mart_IMG_9767.jpg

 Сніданок затягнувся до обіду. Час зупинився, вірніше, він втратив звичний ритм. Зазавичай, в горах все підпорядковується ритму сонця. Зараз же сонце блимнуло нам лише на хвилину (я то навмисне задокументувала, аби не думали, шо ми там геть здичавіли і сонця не бачили!!!).

b_600_0_16777215_01___images_kukul-mart_DSC_9703.jpg А нема сонця - нема часу - все однорідне, спішити нема куди - безкінечність.

І все ж ми вирішили прогулятися - сходити в гості до сусідів на пол.Лабєску. 

b_600_0_16777215_01___images_kukul-mart_IMG_9794.jpg

По мокрому снігу сильно не нагуляєшся, єдині снігоступи дісталися найважчому - від цього він не ходив, а літав над заметами. Нам довелося не так просто...

b_600_0_16777215_01___images_kukul-mart_DSC_9726.jpg

Дощ на сніг - пів-біди. Дощ на каміння - ой-йой. Добре, що ми не високо в горах.

b_600_0_16777215_01___images_kukul-mart_DSC_9739.jpg

b_600_0_16777215_01___images_kukul-mart_DSC_9734-1.jpg

b_600_0_16777215_01___images_kukul-mart_DSC_0162.jpg

Сусідів на Лаб`єсці не виявилося. До інших вирішили не ходити. Погода для піших прогулянок не найсприятливіша. 

Прихватили на полонині реквізит і вирушили літати, якщо ходити важко.b_600_0_16777215_01___images_kukul-mart_IMG_9693.jpg

b_600_0_16777215_01___images_kukul-mart_IMG_9705.jpg

b_600_0_16777215_01___images_kukul-mart_DSC_9664.jpg

Літали довго і скрізь :)

b_600_0_16777215_01___images_kukul-mart_IMG_9716.jpg

Знаєте, що таке повна гармонія в поході? Це коли група складаєтьсяз п,яти людей, двоє з яких дууже люблять фотографувати, двоє - фотографуватися. А один - який до того і іншого байдужий і готовий варити їсти, колоти дрова і не відволікати решту чотирьох. 

У нас була повна гармонія!

Літали аж до ночі, доки не почало всяке ввижатися...

b_600_0_16777215_01___images_kukul-mart_DSC_9812.jpg

Настя і Наталка, дякуємо вам за терпеливу працю модельну :) 

b_600_0_16777215_01___images_kukul-mart_IMG_9855.jpg

Як же ж то приємно, коли через видошукач знаходиш чиєсь обличчя і у відповідь бачиш посмішку, а не летить у тебе  щось зі словами: "У мене голова не мита! Я третій день в поході! І взагалі не люблю фотографуватися!"

b_280_0_16777215_01___images_kukul-mart_IMG_9495.JPG

b_280_0_16777215_01___images_kukul-mart_IMG_9494.JPG

 

 Як вже так склалося, що на Марми ми вкотре не пішли і сонця не буде, три дні на Кукулі вирішили скрасити справжнім шашликом. Складна то справа, зізнаюся, приготувати шашлик на смерекових дровах, я вже почала була думати, що то геть неможливо, але мені таки вдалося! Чому ми то не зафільмували - невідомо нікому. Мабуть, дуже їсти хотілося ))

Пообіді до нас підселилося троє людей зі Львова. Ми їх радо прийняли - в тісноті, та не в обіді. Тим більше, що вони обіцяли, що ніхто не хропе вночі ))

Знову балачки, регіт, фотоексперименти. Тепер гомоніли вже восьмеро. І нам не було тісно :)


 Ранок був так само мрячний і веселий. Доки ми збиралися, складалися, снідали, нарешті пішов повноцінний дощ. 

Чому ж прогнози погоди не помиляються саме тоді, коли того б хотілося?

Дітися нікуди, пішли під дощем. Знову провалюючись, хлюп-хлюп...

Сімейне фото на вершині Кукуль.

b_600_0_16777215_01___images_kukul-mart_DSC_9865.jpg

І знову незмінні посмішки товаришів, як промінчики осяюють усе довкола.

b_600_0_16777215_01___images_kukul-mart_DSC_9891.jpg

b_600_0_16777215_01___images_kukul-mart_DSC_9892.jpg

 Дощ не попускав усю дорогу. Змокли до білизни. Але це не псувало настрою нікому. 

Настя та Наталка випробували себе, спробувавши, що таке зима в горах.

b_600_0_16777215_01___images_kukul-mart_IMG_9639.jpgТак, звісно, екстриму не було, не було зимової казки. Але дівчата мають уяву, що їх може чекати і що вони можуть. І наступного разу їм повезе і буде зимова казка. І буде сніг білий і пухнастий, і сухі ноги, і панорами на десятки кілометрів.

А головне, щоб у кожній групі була цілковита гармонія ))

 

P.S.Фотографії у репортажі Віталія Мамчука та мої, Ємельянової Людмили.

Більше фотографій в галереї :)

2017  хочу в гори!  globbersthemes joomla template