logotype
26 -September -2017 - 14:46

Я ото думаю, якби у когось з моїх друзів був сайт, схожий до того, на якому зараз Ви, і якби там була можливість писати і викладати свої розповіді, я б не каралася і створювала цей сайт самостійно. Я б писала туди. Ретельно підбирала фотографії, приділяла більше уваги текстам - тобто все було б досконаліше. 

Так от, я до чого веду, комради. Ви ходіть в гори, фотографуйте, шрайбуйте і діліться. На втіху своїм амбіціям, на втіху тим, хто ходить разом з вами, а також для тих, хто там не був, де ви - нехай потішаться і навіть трошечки позаздрять!

Ком-ради! Вам тут раді! Сміливіше і самовпевненіше! Пишіть!

Дочірні категорії

  • Лупуляк Алла

    Щоразу, коли створюю нову сторіночку для когось з друзів, намагаюся перекласти тягар написання передмови-знайомства на самого автора. Інколи то навіть вдається, хоча ще не було жодного, хто б сказав, що хоче і знає як про себе розказати.

    IMG 5740

    Цього разу я навіть не намагалася про це говорити. Мало того, що відповідь знаю наперед. Я ще й сама з задоволенням розкажу про Аллу. Може навіть і більше і краще, ніж вона сама, навіть якби набралася сміливості відкинути скромність.

    Справа в тому, що Алла - моя рідна сестра. Я з нею знайома все своє життя. То вона встигла трохи пожити, доки мене ще не було, але не думаю, що вона пам`ятає той час.

    Саме з Аллиної подачі я колись вперше пішла в гори. Вона вже до того часу і в лижному поході бувала, і навіть на Тянь-Шань ходила. Ясна річ, я ніяк не могла відставати від старшої сестри. 

    Все сміялися з такого вислову: "Були в батька два сина: один розумний, другий - турист,"- і думали як то воно нашому татові, якщо у нього дві такі доньки.

     Про досвід походів багато говорити не буду. Пройшла моя сестра немало, в т.ч. категорійних пішохідних, лижні, а також керівництва походами дитячих груп. 

    Але головне, що хочу, щоб почули всі, особливо ті, хто нарікає на відсутність часу. У Алли 4-ро дітей. Старшому - 15, молодшому - 3. І є бажання ходити в гори, і знаходиться можливість! І це при тому, що сім`я не олігарха, а сама Алла - вчитель фізичного виховання в школі.

    Ось така в мене сестра.

     

  • Роман Михайлюк

    Любите гори? Так любите, що й любов`ю то не назвеш - хіба життям? Звичайні люди не розуміють чого вас туди несе, поглядають, як на блаженного? Гадаєте то все, що з вами може статися?  То тільки квіточки... Суворі, мужні, але квіточки.

     Роман Михайлюк - от у кого справжня халепа - він ще й фотограф. Любить гори не менше, ніж будь-хто з нас. Та в додаток до цього фотографує. Ні, не так, як більшість - наявність фотоапарата, навіть крутого, не робить фотографом. Він фотограф у душі, зовні, з усіх боків, будь-якої миті, усюди і завжди. 

    Хтось називається професійним фотографом, бо він працює на замовника. Про Романа так не скажеш - чиста творчість, сповнена щирим бажанням ділитися любов`ю до гір, до Рідного краю, природи, людей. 

    Свої творчі задуми Роман втілює на плівку, часто саморобними фотоагрегатами. А це означає такі дорогоцінні кожному мандрівнику кілограми і кілограми фототехніки. І цілі дні терплячого очікування - шедеври народжуються у тих, хто їх вистраждав.

    Я ж спробую зібрати кілька фотоісторій, створених самим маестро і природою. Кілька історій "однієї фотографії". Можливо, ці розповіді дозволять комусь інакше оцінити вагу, значущість фотографії і праці, вкладеної в їх створення.

  • Соломович Владислав


    Горный туризм для меня начался с момента знакомства с этим человеком   - Владиславом Юриевичем Соломовичем.  А попросту - Влашей. 

     

    Вот только вчера, Влаша, провокатор, спросил пойду ли я будущим летом в горы в Азию. На мое "нету денег... времени" прозвучала фраза, перевернувшая все в душе: "Будешь старая - нечего будет вспомнить!" Судьба распорядилась так, что в Большие горы мы с Влашей вместе сходили только один раз. 90-е разогнали нас по миру - Влаша уже много лет живет в Германии. Но это совсем не повод растеряться :))

    Буду путешествовать мысленно, читая твои рассказы и мемуары ;)

    "Я всегда хотел написать книгу. Не просто написать повесть или рассказ, а написать о своих друзьях, об отношениях между нами,  о том почему мы вместе и что скрепляет нашу дружбу. ну, и конечно - о наших горах. О походах, о восхождениях, о праздниках и буднях, о горной школе и ее жизни.  Я не думаю ,что эта книга будет принята широким кругом читателей, но надеюсь, что всем, кому не безразлична дорога, она понравится."

    Автор.

  • Андрій Майовський

    З Андрієм, наразі, знайома більше заочно,

    ніж особисто - один похід вихідного дня, то не той строк знайомства, коли можна багато говорити про людину. Андрій же, в свою чергу, одразу категорично відмовився про себе розказувати, виправдовуючись заклопотаністю. Має право... ;)

     У мене ж вибору нема - я пустого місця залишити не можу. Тому звернулася за допомогою до спільних друзів, знайомих, які мають більше досвіду спілкування і можуть розказати про Андрія з власного досвіду. Попросила характеристику одним реченням. Ось, що мені розказали:

    алановитий, впевнений в собі, впертий, вміє досягти цілі, вміє аналізувати, продумати кожну деталь, зацікавити і згрупувати навколо себе людей. Одним словом - директор!"

    адійний, цілеспрямований - це найточніші характеристики".

    "Чєловєк у вічному розвитку і вдосконаленні".

    "Розстрілює пейзаж, як з автомата )"

    "Дуже любить гори. Але не просто гори, а Карпати. Саме Карпати."

    "Він харАктерний".

    озсудливий в міру, веселий, стограм не п'є"

    "Невгамовний волоцюга-горолюб, який в гонитві за шедевральними пейзажами готовий до будь-яких карколомних пригод "

    Що ще потрібно говорити? Читайте його розповіді, а, головне, дивіться фотографії - там між строк набагато більше, ніж може бути сказано словами.

     

  • Денис Кривий

    Дениса, вірніше його роботи, фотографії, помітила ще з рік тому. Подобався особливий погляд на звичні речі і незіпсовані фотошопом пейзажі - роботи, зроблені з душею.  

    Зацікавило і те, що в автора не було якогось одного-єдиного напрямку в фотографії. Відчуття, що пробує себе у різних жанрах, а результат скрізь прекрасний, особливо в пейзажі.

    Земля квадратна, всупереч доводам астрономів, фізиків і решти адекватних людей. То за черговим вуглом ми зустрілися. Спочатку віртуально, а потім і реально.

    Стало зрозуміло, чому автор у пошуку. Денису чуть-чуть за 20. І це потужна перевага. Вже зараз він фотографує професійно, а скільки ще часу попереду, особливо враховуючи його неймовірну працьовитість і наполегливість. 

    А особисте знайомство показало нову грань - бажання ділитися! Ділитися не тільки результатом своєї роботи, а і досвідом і знаннями.

     

  • Валерий Сальников

     О себе мне расказывать особо нечего: в горы начал ходить в 1977 году на третьем курсе Днепропетровского университета. В 1985 вплотную подошёл к первому разряду по альпинизму (не хватало только "пятёрки"), но тут совпало два события:

    1) женившись в 1984, я внезапно поймал себя на том, что на восхождении думаю не "вперёд, вверх и там мы всех порвём", а "блин, что я делаю в два часа утра на этом фирне, когда тёплая жена видит в это время второй сон ?" .

    2)именно в этом сезоне, в третий раз чудом избежав возможности накрыться красным знаменем на маршруте, я вспомнил симоновское - "судьба бережёт до трёх раз" - и на всякий случай решил больше её не искушать.

    Таким образом, вернувшись домой, я объявил о прекращении активной восходительской практики, а чтобы избежать ломки, попросту лёг на дно. На дне лежал до 2004 года, даже начал покрываться ракушками, но был случайно обнаружен родной метеоровской компанией, которая, оказывается, тоже кто раньше, кто позже, но тоже прекратила ходить в большие горы, но зато регулярностала ходить вместе с детьми малые: весной в Крым, летом в Карпаты, зимой - лыжный выезд в те же Карпаты... Ну что тут скажешь? "За компанию жид удавился" (с) - я оказался не лучше. И всё началось сначала. Вот так до сих пор и хожу. Ну а поскольку Олейник с самого начала повесил на меня обязанность написания отчёта о каждом выезде (язык не поворачивается назвать это походами) - у меня этих "отчётов" скопилась чёртова прорва. Вот, вроде, и всё.

  • Шулягин Никита

    С детства нравилось наблюдать за обаками, сначала как зритель, а потом уже и как фотограф.
    Повзрослев, я нашёл путь использования своих увлечений: художественная съёмка бегущих (или плывущих) облаков и последующий монтаж. Со временем появилась техника и множество возможностей для создания красивого видеоряда, только времени стало меньше.
    Один из вариантов оторваться от всего, что крадет моё время - пожить в палатке, походить в горах.
    Для меня, горы - то место, где главными героями выступают облака. Когда я в первый раз пошёл на карпатские вершины (в 2012-ом), мне было очень интересно, где то место, в котором создаются облака, и как это происходит. К счастью, проснуться раньше момента "выспался" мне оказалось не так сложно и я увидел это ежедневное чудо. Речные долины генерировали облачную массу. Настолько красиво, что я даже не смог это толково снять.
    Из всех жизненных приключений этот поход занял почётное место в моей памяти.
    Походы сами по себе меня не особо интересуют. Я рассматриваю их как способ посещения лучших мест планеты и улучшения собственного характера.
    В походном процессе невероятно много интересных плюсов. Раскрытие настоящих черт характера, знакомство с собой, приближение к Богу, тренировка решительности, оздоровление, приключения... Их действительно много. Хотел бы написать также и недостатки, но не вспомнил ни одного объективного или такого, что перекрыл бы преимущества.
    Что дальше? Жизнь идёт, облака бегут. 
  • Николай Дроботенко

    О лавинах в Карпатах большинство знает как о чем-то эфемерно существующем, чисто теоретически. Более опытные, как правило, умеют увидеть их последствия. Обычно это валы снега зимой, или смятые, как щепки, вековые ели весной и летом. 

    А вот увидеть "вживую", пережить, рассказать, научить чему-то, что может быть спасет чью-то жизнь - этим опытом могут поделиться единицы. 

    Николай Дроботенко - один из тех немногих.

2017  хочу в гори!  globbersthemes joomla template